Це було 5 років тому. На Міжгірщині, серед розкішної закарпатської природи, проходив Міжнародний дитячий фестиваль юних талантів. Він зібрав дітей з багатьох міст України, а також представників української діаспори з Польщі та Канади. У складі київської делегації була і команда з нашого пристоличного містечка Бровари. Добігав кінця третій день фестивалю, коли з'ясувалось, що одна з дівчаток серйозно захворіла. Вона була найменшою у моїй команді. Єдина в сім’ї і така довгождана дитина, 10-річна Марійка ніколи не їздила сама, без батьків, навіть до Києва на екскурсію. А тут її відпустили зі мною в Карпати...

Я знаю три начала Бога,
Є Бог-Отець і є Бог-Син,
А третій, хто їх величає,
І прославля, то Дух Святий.

У неділю 22 грудня 2013, після звершення Божественної літургії і спільної молитви за зміцнення Божою силою народу України, духовенство та прихожани храму Преображення Господнього приєдналися до Всеукраїнського віче на майдані Незалежності в місті Києві, де зібралися майже 500 тисяч свідомих українців.

Повстань, народе! Стань собою!
Свій дух могутній об’яви
І Вседержителя рукою
У майбуття весь люд веди.

Гарно в Україні на Великдень! Ще не встигнуть згаснути зірки на небосхилі, як трепетно заблимають повсюди вогники великодніх свічок. Нескінченні людські потоки поллються дорогою до храму і від храму, залунає радісна звістка, і кожен понесе додому в чепурному кошику освячену духмяну паску та яскраво-усміхнені крашанки чи писанки.

Апостоли - учні Христа, що супроводжували Його в земному служінні, а потім розійшлися за Його словом у різні країни з проповіддю віри Христової. На іконах святих апостолів традиційно зображують найчастіше з книгами або сувоями, з круглими німбами. Саме Петру і Павлу більше ніж іншим ми зобов'язані швидким і широким розповсюдженням християнського віровчення за межами Іудеї. Обидва вони прославилися своїм служінням на благо численних громад християн у різних місцях величезної Римської імперії.

Святитель Миколай Чудотворець - найбільш шанований святитель на Русі-Україні з найдавніших часів - народився в Малій Азії в другій половині III століття (близько 270 р. після Р.Х.) у грецькій колонії Патара у римській провінції Лікія в сім'ї заможних батьків-християн. В юності був відданий на служіння Богу під керівництвом свого дядька, єпископа Патарського. Дядько возвів його в сан священника. Все життя святителя було зразком справжнього християнського служіння Богу і людям. Коли його батьки померли, святитель Миколай успадкував їх майно, яке віддав на потреби благодійності. Святитель Миколай був єпископом міста Мири Лікійські в Малій Азії (сучасне м. Демре), його подвижницьке життя і чудеса здобули йому славу ще за життя.

Згідно з переказами, Володимирська ікона Божої Матері була написана святим апостолом і євангелістом Лукою ще за життя Богородиці на дошці столу, за яким трапезувати Христос з Марією і Йосипом. Ікона залишалася в Єрусалимі до 450 року. При Феодосії Молодшому її перенесли до Константинополя. На початку XII століття Патріарх Лука Хрисоверг послав спеціальний список (копію) з неї у дар великому князю Київському Юрію Долгорукому...

Людина багато що може. Але в тому лихо, що при цьому, здається, чогось найбільшого не вистачає. А це найбільше і є Найбільшим - це суть людська, суть справжньої Людини, що створена за образом і подобою Божою. Ні, не тією, що зовні схожа на людину. А тієї, що має людяне серце. «Кожен є тим, чиє серце в нім: серце вовче - істинний вовк, хоч обличчя людське. Лице ж бо і серце - речі різні». Або «Не зовнішня плоть, але наша думка - головна наша людина. У ній ми перебуваємо. А вона є нами», – повчав мудрець Сковорода. Тож коли ми дбаємо лише про себе (а про себе і звір турбується), коли лукавимо, гидко пліткуємо, дихаємо злобою і щомиті ладні перегризти глотку сусідові чи співробітнику - то хто ми тоді? Чий образ носимо у серці?

Душа болить і серце рветься
За неньку нашу дорогу,
Нехай у когось ще озветься
Це слово болем у душі.

«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте» Україна не чула таких гнівних і рішучих слів, як з уст цієї слабосильної дівчини», – так відгукнувся про Лесю Іван Франко, назвавши її «єдиним мужчиною на всю тогочасну соборну Україну». У роки Вітчизняної війни протестуючий голос Лесі Українки було чути і на антифашистських мітингах, і на естраді, і по радіо. Слово її поезії писали кров’ю на стінах тюремних камер, гартували себе силою цього слова в концтаборах і в окопах...

Щороку в першу неділю після Великодня у всіх православних церквах читається Євангеліє від ап.Іоана, у якому розповідається, як воскреслий Христос явився учням своїм. Серед апостолів тоді не було Хоми, тому він не повірив у воскресіння Христа: "Коли на руках Його знака відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, - не ввірую!" Не повірив, хоча багато чудес бачив за життя Ісуса: це і перетворення води у вино, і нагодування п'яти тисяч народу, і як Ісус ходив по воді, і численні зцілення людей по вірі їхній.

«Встань, поневолений віками історичний народе, в єдності, любові й щирості за предковічну правду свою: розправ рамена свої, пізнай себе, візьми в праву руку меч, а одночасно в ліву — факел культури й освіти, віри у Божу Правду, — і ти переможеш» – цей поклик був девізом життя Івана Огієнка – державотворця.

Посилаючись на праці відомих світочів, пропонуємо для всіх небайдужих і вдумливих діалог між Шукачем Істини і Скептиком про глибинні функції мови, про вагому роль рідної мови в житті кожного народу, про відповідальне ставлення до слова і його вплив на психічне і фізичне здоров’я людини, на її долю...

Зло вміє до невпізнання спотворити істину, звівши на манівці не лише окремих людей, а й увесь народ. Шевченка, скажімо, заведено підносити виключно як великого поета. Але ж його творча спадщина - це "не історія літератури, а перш за все моральні приписи", звернення до душі і сумління кожної людини...

Мати Покрова у небі сяє,
Воїнам світла осанну співає.
Ще й омофором Вкраїну покрила,
Праведні душі та й освятила.