Тебе нікому не здолати:

Вогненний фенікс, вічний птах,

І розпросторилась крилато

Любов свята твоя в світах.

В тобі горить дух Прометея,

Хоч тіло рвуть скажені пси,

Та вознеслась над світом скеля,

До часу на якій прикутий ти.

Тебе нікому не здолати –

Народ у єдності, мов сталь.

Модерні комплекси й гармати –

Погибель це самим катам.

Ось Божі дзвони задзвонили,

Йде апокаліпсису час,

І розпросторився стокрило

Могутній  Божий владний глас:

Повстань, народе! Стань собою!

Свій дух могутній об’яви

І Вседержителя рукою

У майбуття весь люд веди.

Дорога поступу нелегка

Й розіп’ята на ній душа.

Хто ж не вмирає –не воскресне,

Бо смерть й зернину воскреша.

Дух  укріпи огненним словом

Свого пророка-Кобзаря,

І  під Всевишнього покровом

Нехай святиться путь твоя.

Твою ходу вже не спинити,

Престол Господній кров’ю стік,

Небесна сотня молить звідтам:

 –  Боріть, брати наші, боріть.

І кіборг-дух в пекельнім герці

Вже освятив двосічний меч,

Здолав він страх в своєму серці,

До  смерті, «градівських» картеч.

Тебе нікому не здолати,

Бо длань Господня на чолі.

Твоїх синів, Вкраїно-мати,

Не потоптати сатані.

І хто з мечем прийшов до тебе,

Забувши заповідь святу,

Він уже проклятий на небі

Й довіку втоптаний в ганьбу.