Якбити знав! Та се знання предавнє
Відчути треба, серцем зрозуміть.
Що темне для ума, для серця ясне й явне...
І іншим би тобі вказався світ.
Ти б серцем ріс
Іван Франко
Страшнішої немає сліпоти, як сліпота духовна (П. Воронько)
Життя показує, що ми, ніби так багато знаючи, – не знаємо головного про себе. У своїх знаннях про себе і світ ми знаходимося на вершині айсберга, не маючи уявлення про його підводну частину. Ми дуже далеко відійшли від духовних першоджерел, чим накликали небезпеку куди серйознішу, ніж екологічна чи навіть ядерна, – розпад духу. А до чого призводить духовне невігластво і тотальна безвідповідальність в умовах торжества НТР – уже знаємо, і бачимо, і дорого платимо за довготривале нехтування дорогоцінними скарбами й заповітами, дарованими нам Богом. Тому зараз, як ніколи, необхідно підняти духовність, людську свідомість на вищий щабель у відповідності із законами Всесвіту. Посилаючись на праці відомих світочів, пропонуємо для всіх небайдужих і вдумливих низку просвітницьких діалогів між Шукачем Істини і Скептиком про глибинні функції мови, про вагому роль рідної мови в житті кожного народу, про відповідальне ставлення до слова і його вплив на психічне і фізичне здоров’я людини, на її долю. Робимо це з надією, що таїна Слова, відкрившись духовно спраглим серцям, дасть їм цілющу силу і допоможе в нелегкому поступі до Істини. Автор.
Рідна мова – Божа благодать (В. Федоренко)
Шукач Істини. Божественне походження людини та її дару говорити обстоюють усі релігії світу – винятків із загальної закономірності не знав і не знає жоден з-посеред світових народів. Пригадуєш, як починається Святе Євангеліє від апостола Івана? «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його». Ці рядки, за порадою святого Августина Блаженного, треба розуміти буквально, а не як метафору чи містку алегорію. Спочатку була думка, ідея, а потім з’явився матеріальний світ.
Скептик. Ти собі як хочеш - я ж вірю лиш у те , що можу помацати руками,побачити. Що, зрештою, науково обґрунтовано.
Шукач Істини. Знаєш, серед науковців у цьому питанні немає одностайності. Жодна із гіпотез про походження мови від античних часів і до сучасності не є достатньо обґрунтованою й для всіх прийнятною – усі вони мають свої вади, як має їх і гіпотеза щодо походження людини від біологічного об’єкту. То чому б нам не прийняти, як говорив видатний педагог-словесник В. Федоренко, «досконалої у своїй простоті, вираженої кількома рядками теорії про божественне походження людини та її мови?» Цю теорію обстоюють багато визначних людей. Пропоную ознайомитися хоча б з деякими судженнями.
Сергій Борисович Кримський – видатний філософ, академік
Цей світ є книгою Бога, мовою Бога. І треба тільки зуміти дійти до цих божественних смислів.
Павло Михайлович Мовчан – письменник, журналіст, громадський діяч
Мова – явище космічне.
Петро Петрович Кононенко – учений-українознавець, громадський дія
Мова – це енергія, це той оберіг, який нам даровано Богом, щоб кожна нація розвивалась.
Галина Михайлівна Сагач – професор риторики, академік
Серед чудес світу, якими надихається людина, є таке, яке з повним правом можна назвати «божественним даром» - Слово!
Іван Іванович Огієнко – учений-мовознавець, богослов, митрополит Іларіон
Рідна мова – шлях до Бога! Не рідною мовою Бога не пізнаєш!
Тарас Григорович Шевченко – один із найвідоміших поетів світу, пророк української нації
Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почує. – Знать од Бога, і голос той, і ті слова ідуть меж люди....Скептик. Ну, звісно, авторитетні посилання, але я читав про дослідження мови тварин. Сучасні вчені, які вивчають звукову сигналізацію тварин, установили: свиня видає більш як 20 звукових сигналів, дельфін – більш як 30, соловей – понад 40, кішка – до ста.
Шукач Істини. Так, і кожен із сигналів має своє певне значення: страх, вдоволення, гнів та ін. А мавпи, папуги, канарки засвоюють поодинокі жести і звуки людського мовлення. Більше того, на сучасному етапі розвитку біологічної науки вже йде мова про певні елементи спілкування в рослинному світі й навіть світі неживої природи. Проте такі звукові сигнали назвати мовою, вибач, аж ніяк не можна.
Скептик. Який тоді, по-твоєму, найпереконливіший аргумент на користь походження людської мови не від певного біологічного виду, а від Бога?
Шукач Істини. Наприклад, біолог Ф. Ліберман вважає, що будь-яка спроба навчити мавпу людського мовлення приречена на провал, оскільки в неї голосовий апарат не пристосований до членоподільної мови. А французький психолог Е.Клапаред той факт, що примати залишаються німотними, пояснює іншими причинами: «Мавпа ніколи не забалакає, бо у неї немає потрібного духовного рівня». І тільки у людини є ген, який відповідає за можливість навчитися мови, тобто мова – це те надбання, «без якого людина перетворюється на біологічний об’єкт, а не на біологічно- психологічно-соціальну систему, яка й має назву Homo sapiens».
До того ж не слід забувати про те, що звукові сигнали тварин і птахів є виявом рефлексів і є спільні, однакові, практично для всіх представників одного біологічного виду. Тоді як мовлення кожної людини завжди осмислене, глибоко індивідуальне й відображає її особистісне наповнення-рівень інтелекту, культури, характер, темперамент тощо.
Отже, те, що жоден інший біологічний вид планети не витворив своєї мовної системи, яку можна було б порівняти з людською мовою, мабуть, і слід визнати найголовнішим і найпереконливішим аргументом на користь походження людської мови від Бога.
Далі буде…