Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Я поздоровляю вас із святою неділею, святим причастям. Сьогодні ми слухали Євангелію від Матвія (Мт., IX:27-35), де розповідається, що Господь зцілив двох сліпих.
Ми читаємо і уявляємо, як біжать два сліпці за Ісусом Христом і благають і просять Його: «Сину Давидів, зціли нас грішних». Зверніть увагу, що вони назвали Його сином Давидовим. У той час євреї знали, що прийде Месія з коліна Давидового, але ніхто не сприймав Ісуса Христа як Месію. А ось ці два сліпих ніби усвідомили, що це дійсно так. І підтвердили те, що Він є Месія, бо вони сказали, що Він є син Давидів.
Ми бачимо, що Ісус побачив їхню віру, але хотів упевнитися, чи дійсно вони відчули істину чи своїм розумом, чи своїм серцем. І Він їх запитав: «Чи віруєте, що я вчиню це вам?» І вони відповіли: «Так, віруємо». І Він побачив, що вони вірують усім своїм єством. І Він доторкнувся до їхніх очей і зцілив їх. Він наказав їм, щоб нікому про це не говорили. Але, коли вони зцілилися, така велика радість з’явилася у них в душі, що вони прославляли Ісуса і славили Бога. І говорили всім, яке чудо з ними сталося.
Здавалось би, на перший погляд, вони сотворили непослух Господу. Вони не послухали Його. Але можна і так зрозуміти, що Ісус Христос проявив скромність. Він не прагнув слави через те, що Він зцілює.
Нам тяжко уявити, що ті сліпці ніколи не бачили світ навколишній. І тут вони прозріли і побачили цей світ прекрасний, який створив Творець. Побачили Господа нашого Ісуса Христа, Який стояв перед ними. І вони возславили Бога. Дійсно, це така благість була на їхній душі, що вони не могли змовчати. Згадаймо також, як Господь десять прокажених зцілив. І Господь сказав їм піти показатися первосвященикам. І подякувати вернувся тільки один самарянин. І Господь запитав: «Чому тільки ти вернувся? Ті теж зцілилися».
Так і тут вони прославили Господа. Тому що таке не можна стримати у своїй душі, хочеться поділитися з ближніми, з усіма.
І ми бачимо, що зцілення їхнє духовне відбулося ще до зцілення фізичного. Так як вони уже прийняли віру в своє серце – вони були зцілені. Господь на це їх і перевірив. Дійсно, зцілення душі є на першому ряду в порівнянні з фізичним зціленням.
Якщо взяти наш світ – нашу Україну, наш народ – по суті люди є духовні сліпці, багато, дуже багато таких. Вони ще не прозріли. Фізично бачать, а духовно їхні очі ще не відкрилися – вони не бачать. Я вже не кажу, що Бога вони не бачать. Я кажу за те, що вони не бачать, де правда Божа, а де – неправда. Це дійсно так.
Багато людей, які вірують у Господа, приходять і моляться, і благають, щоб Він зцілив їх. Але Господь не завжди дає це зцілення. По-перше, можливо, вони сприймають тільки розумом, що є Бог. А в серце своє не прийняли ще Бога, не прийняли цю віру. Тому що ми всі знаємо, що віра тільки може спасти і зцілити людину.
Ще Бог не може дати зцілення, тому що Він бачить усе наперед. Можливо, якщо Він дасть зцілення, то ця людина відвернеться від Бога. Ми бачимо, коли у людини все добре, матеріально все добре, вона не звертається до Бога і думає, що все повинно так і бути. Але Божі люди знають, що все від Бога, тому моляться і славлять Його за все, що Він дає їм у цьому житті.
Так Господь навертає людей до Себе – в основному через скорботи. Можливо і зараз навертає багато людей в Україні, дає нам такі великі скорботи, щоб якось врозумити людей, звернути дійсно увагу на те, що Він є єдиний Спаситель всього. Що ніяка зброя, сама сучасна, не може спасти людину. Тільки віра може спасти і повернути все до миру, як є Його Божа воля.
Ми в недалекому минулому нашої історії бачили, як жили при радянській владі і думали всі, що все життя будемо так жити, що ми такі щасливі, ніби кращої країни нема. Думали, що завжди буде таке наше життя. Але ніхто не очікував, що по волі Божій за короткий проміжок часу все помінялося. І ніколи ми не думали, що буде у нас війна в Україні. Що ми можемо воювати з такими ж братами-християнами. Але бачте, Господь розрішив по-своєму. І Він це дав, щоб процес прозріння прискорився, був швидше, чим він є. Щоб люди прийшли до Бога, прийшли дійсно до Бога. І це робить, на жаль, війна – це погано, але іншого шляху можливо нема.
І ми повинні з вами всі це усвідомити, і бути, як ті сліпці, – кричати і прославляти Господа, і просити, і благати Його: «Боже, прости нас грішних». І тоді нам Господь відкриє Своє Царство Небесне, в якому ми зможемо з вами перебувати.
Спаси вас Господи!
