У Святому Євангеліє багато таких випадків, де Ісус Христос зціляє людей, які одержимі злим духом (Лк., VIII:26-39; Мк., ІХ:17-31; Мт., VIІІ:28-IX:1). Що ж таке одержимість, як вона опановує людину і яку має над нею? Як захистити свою душу і зберегти її в чистоті?...

Ми бачимо як в цій Євангелії страждає син чоловіка, що звернувся за допомогою до Ісуса. Його син був одержимий духом злим. В дійсності, якби була у цього хлопця віра, якби в душі був Бог, ніякий би злий дух не зайшов в його душу. Але невір’я й породжує цю саму одержимість людей їхніми гріхам і страстями...

Спаситель наш Ісус Христос уздоровлює сліпонароджену людину – людину, яка ніколи не була зрячою. Це велике чудо сотворив Господь. І ученики, оце побачивши, задали Йому питання: «За що він так страждав у своєму житті? За гріхи свої, чи за гріхи батьків своїх?»...

Я хочу зупинитися на тому, що є душа людини, а є ще і душа нашої Батьківщини – України. Ми, кожен з нас, як часточка її душі, з наших душ складається велика душа України. І що таке душа нашої України? Це – і наша віра православна, і наша історія, і традиції, побут, який люди зберігають ще від часів, коли була трипільська цивілізація...

Я хочу зупинитися на тому, що таке фарисейство взагалі і чому воно дуже велике зло для Землі. Дійсно, скрізь є це фарисейство. В масштабі країни – ми пам'ятаємо ще в радянські часи, як нам всім розповідали, що ми живемо в щасливій, добрій країні... І ми бачимо, що ця влада, при якій ми живемо сьогодні, говорить, що ми добре живемо, що економічно розвиваємося...

Зараз такі нелегкі часи, особливо для України, – і криза економічна, і моральна. І головна криза – духовна, яка людям дає зневіру. Вони не вірять один одному, не допомагають один одному, вони відчувають себе одинокими...

Багато людей серед нас, які страждають від якоїсь недуги. Одні люди їх осуджують: «Нехай страждає. Вона грішна, так їй і треба». Але милосердна і любляча людина підійде, утішить, допоможе, чим зможе. І це є Божа людина...

Багатьох людей я запитував: «Чому ти не ходиш до церкви?». А він чи вона відповідав: «А у мене так багато гріхів, що мені нема сенсу навіть туди і ходити». Всі ми повинні пам'ятати, що Господь настільки нас любить, що коли ми щиро каємося, Він нас прощає, очищає наші душі і налаштовує наше життя...

Притча про таланти в духовному сенсі розповідає про те, як прийде Ісус Христос у другому своєму пришесті на Землю. Кожна душа, яка була на Землі, яка є на Землі чи буде на Землі, повинна буде тримати відповідь за все своє життя – за все, що вона робила...

Ми сьогодні з вами чули Євангелію (Мт., ХХV:31-46), яку Господь нам дає напередодні Великого посту, щоб ми зрозуміли з вами, що таке є наше життя, як ми повинні себе очистити і ввійти в свідомість того, що дійсно тільки з очищенням своєї душі і праведним життям ми можемо увійти в Його Царство....

Можливо у когось і є такі думки: яке це може бути за свято, коли Матір Божа в успінні? Свято тому, що ми знаємо, що наша Владичиця, Мати Господа нашого Ісуса Христа, сидить праворуч Творця і молиться за нас усіх. Вона є заступниця за нас перед Своїм Сином...

Вони думали, що прийшов цар Землі, але прийшов цар не тільки Землі, а й Неба. Вони думали тільки про свої матеріальні зиски, а не думали про свої душі. Вони думали, що прийде цар, який звільнить їх від римського гніту і вони будуть жити вільно...

Ми бачимо з цієї Євангелії, що Господь прийшов по волі Отця на Землю, щоб виконати таку місію: Він об’єднав в своїй любові всіх людей, не залежно від раси, від їхньої приналежності до тих чи інших колін іудеїв...

Своїм народженням Ісус Хрисос змінив хід історії і душі людські. Зачатий непорочно від Діви Марії і Духа Святого, він народився безгрішний. Як і Адам був безгрішний, але згрішив і цим людство завів у гріхи. А Господь прийшов на Землю і дав можливість спокутувати наші гріхи і отримати життя вічне...

Світло велике, яке прийшло на Землю з Ісусом Христом, воно і зараз світить нам. І збулося пророцтво Ісаї, що люди сиділи в тіні смерті, і велике Світло вони побачили. Але багато людей, можливо і зараз сидять у цій пітьмі, в цій тіні смерті, і не бачать світло. І це прикро, бо Господь осягнув всю Землю...

У Євангеліє розповідається як Господь закликає своїх перших учнів. І можливо у когось склалося таке враження, що Ісус ішов, побачив людей і сказав: «Ідіть за мною», - і вони все кинули і пішли. Але якщо ми прослідкуємо по Євангеліє, розвиток подій, то зрозуміємо, що це зовсім не так...

Ми повинні розуміти, що завжди за нашою спиною (ми так і говоримо) стоїть смерть. Ми не повинні цього слова боятися. Ми повинні і радуватись, і сумувати – все повинно бути в нашому житті в розумній мірі. Але ми повинні пам’ятати, що в любий момент Господь може забрати наше життя...

Що ж таке прощення? Прощення – це прояв любові. Коли ви не маєте любові до людини, ви її можете простити розумом, бо знаєте, що потрібно прощати. Але серцем ви її ніколи не простите. Тому це не є прощення. І коли ви прийдете до Господа, Він не простить вас, бо ви не прощали...

Ми маємо можливість трактувати себе як Нафанаїла. Кожному з нас колись вперше хтось говорив, що є Бог, є Ісус Христос наш Спаситель. Але хтось і не повірив, що дійсно Ісус Христос може спасти нас, що Він є наш Спаситель. І ми теж допускали сумніви. Але через деякий час по Божій благодаті ми все-таки з’єдналися з Богом...

Я хочу акцентувати вашу увагу на хлібі. Хліб - це священний продукт, якому, як ми бачимо, в Євангелії приділяють особливу увагу. Хлібом хоч не єдиним дійсно ми ситі, але фізично ми залежимо від нього, повинні насичуватися хлібом. І в наш час є такий парадокс: ніби то ми живемо в цивілізованому світі, але ще так багато людей недоїдають і помирають з голоду...