В ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь.
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Перш за все поздоровляю вас зі святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.
Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє (Мт., ІХ:1-8), в якому Господь знову зціляє людей. Він зцілив розслабленого, тобто спаралізованого чоловіка. Ми всі чули, як це все відбувалося: «як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» І якщо зауважили, що Господь потім сказав: «По вірі вашій те і буде вам» (Мт., ІХ:29),
Віра… Перш за все віра. Якщо ми віримо, що Господь нас зцілить, якщо ми віримо, що Господь нам допоможе в якихось певних складних ситуаціях, – чи в нашому особистому житті, чи на роботі, чи в державі нашій, – то воно так і буде.
Але на все свій час. Ми не знаємо Божого промислу. Ми не знаємо скільки часу нам потрібно хворіти, скільки часу треба страждати Україні і т.п. Ми не знаємо скільки цьому чоловіку було років, скільки років він був розслабленим, спаралізованим лежав. Але ми знаємо, що Господь зробив величезне чудо – Він його зцілив.
Далі ми всі чули, як Ісус Христос сказав: «Прощаються тобі гріхи твої!» Твої гріхи прощаються. Тобто, ми вже можемо собі думати, що він страждав за свої гріхи. Розумієте? І коли Ісус, – Месія, Спаситель, – простив цьому чоловіку гріхи, той одразу одужав.
Ми всі пам'ятаємо як сьогодні перед початком Божественної літургії ми каялись. Отець Максим проводив загальну сповідь. Ми всі просили у Бога вибачення. Ми просили вибачення, щоб Господь простив нам наші гріхи.
І далі ми молилися всі, щоб Господь нас благословив. Благословив нам також і зцілення. І ми не знаємо, які процеси відбуваються в духовному світі. Ми не знаємо, які процеси відбуваються відносно фізичного здоров'я нашого тіла, які – з нашою душею. Але ми впевнені, що Господь нас зцілює. В якійсь мірі Він нас зцілює – когось більше, когось менше. Хтось більше відкрився до Бога, – відкрив свою душу, відкрив своє серце, – того Господь і більше благословив. Хтось менше – того й менше. Але ми повинні брати собі за приклад почуте і розуміти, що Господь благословив цього чоловіка і людей, які його принесли. Може це були його товариші, може – його родичі. Ми не знаємо, хто його приніс до Ісуса. Але в них була віра. І я впевнений, що у цього чоловіка так само була віра, що цей Месія, цей Спаситель йому допоможе.
Тому, дорогі брати і сестри, і ми будемо вірити в нашого Спасителя, в Ісуса Христа, який буде нас також зціляти. Який також нам буде допомагати бути духовно здоровими і фізично здоровими. І тоді Господь буде з нами, буде охороняти нас, благословляти Своєю благодаттю, Своєю присутністю. Головне, щоб ми вірили, що Він це може зробити. Головне, щоб ми просили у Нього вибачення за свої неправильні вчинки. Тобто – за гріхи, які ми зробили за життя. А Він милосердний, Він нас простить і благословить, і буде з нами.
Для того щоб далі рухатися, йти і спасатися, щоб намагатися жити праведним життям, ми всі сьогодні слухали Апостол (Рим., ХІІ:6-14), в якому апостол Павло розповідає, що потрібно робити. Різні дари Господь дає людям. І по різному кожен використовує ці дари, таланти, які Бог нам благословив. Хто має дар пророчити, хай пророчить. Хто може навчати, хай навчає. Хто може молитися, хай молиться.
І далі апостол Павло навчає, що потрібно, якщо іспити стаються, то в терпінні з молитвою, молитвою постійною витримувати їх. Просити у Бога допомоги. Не проклинати своїх ворогів, або ворогів нашої держави, а молитися, щоб Господь їх зупинив і щоб настав мир у нашій державі.
Розумієте, якщо ми будемо уважно читати святе Євангеліє, уважно читати усі ті діяння апостолів і розмірковувати над ними, і просити, щоб Господь нас благословив розуміти цю істину, тоді нам усе зрозуміло стає. Нам стає зрозуміло як один плюс один – це буде два. Нам стає зрозуміла дорога життя, дорога спасіння. Але розумієте в чому проблема? Проблема в тому, що ми не читаємо. Проблема в тому, що ми раз на тиждень на літургії чуємо Євангеліє і діяння святих апостолів.
Ми десь лінуємось дома відкрити Святе Писання і почитати, і попросити: «Боже настав мене твоєю істиною на день сьогоднішній».
У мене є знайомий один, він з протестантів. І він розповідає, що багато у нього роботи.
– А в скільки ти годин прокидаєшся? – питаю я.
– Я о п'ятій годині прокидаюсь – відповідає.
– І що ти робиш?
– Я до шостої години ранку молюся.
– А потім що?
– А потім відкриваю Святе Писання і читаю. Читаю десь півгодини. І так кожен день. А потім іду на роботу.
Ну, прекрасно. Прекрасно людина зробила собі, скажемо, графік свого особистого життя вранішнього.
Якщо, наприклад, ми ввечері хочемо почитати – ми втомлені. Можливо десь не у всіх сил вистачить, бажання почитати. Але, якщо зранку ви помолилися і після молитви відкриваєте святе Євангеліє, і одну главу почитаєте, то я думаю, що це прекрасно буде. І якщо ми це будемо робити, то будемо більш розуміти істину. Будемо більш духовними людьми. Будемо зростати. І тоді слова Ісуса, які Він нам говорив, або слова апостолів, через яких говорив Сам Господь, вони для нас будуть дуже теплі, дуже приємні і зрозумілі.
Тому, дорогі брати і сестри, закликаю вас, і себе особисто, читати святе Євангеліє, приходити до храму, молитися далі, просити у Бога благодаті і благословення, робити добрі справи і бути Божими дітьми.
Спаси вас Господи.
