Христос хрестився, дорогі браття і сестри! В річці Йордані!
Поздоровляю вас із святою неділею і святим причастям. Сьогодні неділя Фарисея і Митаря (Лк., XVIII:10-14), яка читається за три тижня до Великого посту. Здавалось, був тільки недавно піст і знову – Великий піст, і ми бачимо, що час невпинно біжить. Тому ми повинні з вами підготуватися до цього Великого посту. І Господь нам дає таку можливість, дає свої Євангелія, як рецепт, як ми повинні підготувати свою душу. І насамперед – це покаяння.
Ми бачимо з Євангелії як фарисей і митник прийшли в храм помолитися. І ми бачимо, що фарисей ніби дійсно віруюча людина: виконує всі заповіді, постить два рази на тиждень, жертвує десятину. Але ми бачимо, у той же час, що він осуджує ближнього свого. Він ніби підносить себе до Бога, він вважає себе ближчим до Бога. Всі інші – грішники, і він тільки виправданий. Але ми знаємо, що Бог не дивиться на вуста людей, Він дивиться на їх серце – як серце молиться у цієї людини. Ми повинні це усвідомити: насамперед повинна сердечна молитва підноситися до Бога.
Фарисейство… Я хочу зупинитися на тому, що таке фарисейство взагалі і чому воно дуже велике зло для Землі. Дійсно, скрізь є це фарисейство. В масштабі країни – ми пам’ятаємо ще в радянські часи, як нам всім розповідали, що ми живемо в щасливій, добрій країні, що кращої країни ніж Радянський Союз немає. І ми цьому щиро вірили, і співчували всім тим капіталістичним країнам: як там погано, які там злодійства й усі інші негаразди. Але через деякий час Господь нам відкрив очі – своєю волею Він зруйнував державу і показав, що це в дійсності не Божа була держава, що вона навпаки боролася з Ним. Ми побачили і усвідомили, що ми живемо не найкраще в світі, а можливо і найгірше.
Але на цьому все не зупинялося, і ми бачимо, що ця влада, при якій ми живемо сьогодні, говорить, що ми добре живемо, що економічно розвиваємося. Вона весь час по-фарисейському говорила: «Ми робимо все заради нашого народу, щоб він щасливо жив». А ми бачимо, що це є велике фарисейство, що вони насправді живуть ради себе, а не ради народу.
Ми повинні також усвідомити, що фарисейство прийшло не тільки в нашу країну, але і в духовність. Церква також хворіє цією хворобою – фарисейством. І ми з вами відчули це у своєму житті. У нас теж був ніби духовний наставник, який нас вів до Бога, ми чули як він осуджував усіх людей, як він вчення нам підносив у брехні. Це приклад фарисейства – осудженням інших підносив себе вище всіх людей. Розповідав, що він такий мудрий, він розумний… Але Господь, слава Богу, відкрив нам очі і дав побачити, яке це є фарисейство і до чого воно може привести.
Фарисейство ніби на перший погляд нешкідливе, але воно породжується гординею. Воно зростає в гордині, яка породжує ненависть, тероризм, боротьбу проти свого народу – у великому масштабі.
Але щоб викорінити фарисейство у державі, ми повинні починати кожен із себе. Ми повинні не підносити себе у порівнянні з іншими, менше вживати слово «я»: «Я такий добрий, я такі добрі діла роблю, я …». Ви повинні частку «я» вживати у випадку, коли кажете: «Можна я допоможу тобі… Я люблю Господа… Я люблю ближнього». Тільки в таких позитивних бажаннях ми повинні використовувати своє «я».
І ми повинні знати, що і не молитва, і не піст, і не добрі діла спасають людину, а спасає людину смирення. Зі смиренням перед Господом просимо, щоб Він допоміг нам викорінити з нас фарисейство. Ви скажете: «А для чого ж тоді поститися, для чого молитися, для чого добрі діла робити?» Так, це все треба робити, це все інструменти, для того щоб придбати смирення перед Господом. Тільки завдяки таким чеснотам ми можемо придбати смирення.
Тому Господь нам і дає цю притчу про Фарисея і Митаря. Ця тема дуже велика і можна говорити до безкінечності про те, що дійсно присутність фарисейства в нашому житті залежить від кожної людини.
Зараз зло в суспільстві набуває такого масштабу, що люди вже не відчувають, що вони роблять зло. Люди не борються зі своїми гріхами, а вони тільки борються з наслідками цих гріхів: хворобами, катаклізмами. Ми бачимо, як це на Землі відбувається. Це все наслідки, наслідки гріховного життя. Люди цього не розуміють. Вони хворіють, борються з хворобами, зі стихіями, але нічого не допоможе, поки люди не покаються. Поки не покаються у своїх гріхах на прикладі цього митника.
Тому бажаю усім нам того, щоб ми усвідомили, що таке фарисейство, і намагалися з допомогою Божою викорінити його. І пам’ятати як Господь у кінці притчі сказав: «Кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.». І дійсно це так. Тому дорога до спасіння є тільки в покаянні і в любові, і в смиренні до Господа нашого Ісуса Христа.
Спаси вас Господи.