Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Поздоровляю вас із освяченням ваших душ, із святим причастям.
Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє про Закхея (Лк., XIX:1-10). І кожен з нас може собі подумати, чи хотів би він бути на місці Закхея? Чи хотів би він залізти на дерево і подивитися на пророка Ісуса, на Месію, побачити Його з надією, що Він прийде до нього додому? Чи хотіли б ми це зробити? Напевно ж. Але пройшло вже багато років – як ми зараз можемо це зробити?
Ви прийшли сьогодні до храму, ви відкрили двері своєї душі до Бога, до Ісуса. Ісус увійшов у вашу душу, Він оселився у вас через Святого Духа, через святе причастя. Ви освятилися. Ісус зараз є з вами. А як зробити так, щоб Ісус прийшов до вас додому?
А це дуже просто. Ви ідете додому, а Ісус перебуває з вами, тому Він уже в якійсь мірі входить у ваш дім. Ви ходите по своєму помешканню, по квартирі чи будинку, і тим самим Господь освячує ваше помешкання. Але ми знаємо, що Православна і Католицька Церкви, керуючись цим Євангелієм, започаткували традицію освячення помешкання. І це не просто традиція – відбувається Таїнство освячення помешкань.
І коли духовенство приходить до вашої оселі, Господь через духовенство разом із господарями молиться і таким чином освячується ваша квартира чи будинок. Під час освячення якраз і читається це Євангеліє. Читається Євангеліє, і Господь більшою мірою вже перебуває з вами. І таким чином, як Закхей 2000 років фізично прийняв у своєму домі Ісуса, і ви невидимо приймаєте Господа нашого Ісуса Христа через Таїнство освячення. Тому і є така традиція, що після Йорданського Хрещення, з 19 січня до 15 лютого, до Стрітення Господнього всі, хто бажають, освячують свої помешкання.
Навіщо? Щоб Господь у більшій мірі був присутній у вашому житті.
Я хочу сказати зі своєї практики, що, коли ми приходимо з духовенством в квартиру чи будинок для освячення (наші прихожани, не наші, знайомі, не знайомі – без різниці), відбуваються дивні речі. Коли заходиш, люди завжди всі привітні, все добре, все гарно, але душа твоя наче стискається, вона ніби відчуває якісь енергії. Які енергії? Ну, скажімо так, далекі від Бога енергії. А люди, які там живуть, уже звикли до них. Вони десь менше часу, ніж потрібно, приділяють молитві, вони менше часу приділяють тому, щоб приходити до храму, освячувати свої душі, приймати причастя. Вони дуже зайняті, ну, це таке життя.
Але поза тим, вони зробили свій вільний вибір і запросили священика для освячення своєї домівки, вони захотіли, щоб Господь оселився в їхній квартирі, у їхньому домі.
І я вам скажу: коли іде молитва і відбувається Таїнство освячення, потім коли все вже завершено, коротенька проповідь сказана, усе навколо моментально по-іншому відчувається. І ти собі починаєш аналізувати:” Ну, добре, півгодини тому твою душу стискало, якийсь дискомфорт був. Півгодини пройшло – і тобі тут приємно перебувати, не хочеться вже нікуди йти звідти, бо Дух Святий зійшов, і тоді тобі стає приємно в цьому домі. Якщо ти це відчуваєш, то і ті, що присутні з тобою, вони теж це відчувають. Але питання: а чи вони розуміють до кінця, якщо вони не мають знань про дію Духа Святого?»
Якщо вони не мають знань, то ми їм намагаємосz пояснити, потроху, небагато, щоб вони зрозуміли що відбувається під час освячення, що таким чином Господь оселяється в нашому помешканні.
І далі відносно Закхея. Ми знаємо, що за свої гріхи людина страждає. Людина страждає або хворобами, або якісь дуже складні іспити стаються в її житті. І вихід з цього є – це діла милосердя. Пам'ятаєте: «діла милосердя від смертних гріхів спасають»? І Закхей знав про це, він зразу сказав: «Половину добра я віддам убогим». Просто так? Ні. Він до цього грішив. Він був митарем. А митарі, податківці – їх дуже зневажали в народі іудейськім, бо вони робили багато зла, наживались на стражданнях інших людей. Як зараз можна сказати – корупціонери. Це тодішні корупціонери – нашою сучасною мовою. І він відчув, що Господь прийшов, бо Дух Святий зійшов на нього. Ісус своєю присутністю у його домі його освятив.
І Закхей зрозумів, що він неправильно робив. І який же вихід знайти? Він каже: «Половину добра, Господи, я віддам убогим». За що? Та за свої гріхи, щоб не страждали його діти, щоб не страждали його онуки, щоб він сам не страждав. Він зробив правильний висновок, зрозумів що треба робити.
Пам'ятаєте з Євангелії, коли Ісус когось зціляв, то говорив: «Іди, але більше не гріши». І ми розуміємо, що основна причина хвороб людини – це її гріхи. Є інші причини, але це основна причина.
Розумієте, тому людина вибрала: «Краще я віддам пожертву Богу у вигляді допомоги для бідних людей. Я їм віддам щось від себе, добровільно, щоб мені не страждати за мої гріхи, не страждати моїм дітям і моїм онукам».
Так само і ми, брати і сестри, повинні діяти, коли робимо помилки свідомо чи не свідомо… Краще їх взагалі не робити свідомо. Може, десь несвідомо ми помилялися, бо ми ж не боги на Землі. Але поза тим, ми повинні розуміти: щоб я не страждала чи мої діти не страждали, треба робити добро.
Добро не обов'язково вимірюється в матеріальних благах, фінансових і тому подібне. Добро вимірюється і в тому, що ви можете помолитися за своїх ближніх. Або помолитися за Церкву, в яку ви ходите, бо ви знаєте, що багато є різних іспитів, які Церква має. Ви можете помолитися за людей, які на Майдані, бо шукають кращої долі не для себе, а для всіх людей, які живуть в Україні. Ви можете зробити іншу добру справу. Ви можете прийти до храму, покаятися за свої неправильні вчинки, і ви вже не будете в повній мірі потрапляти під покарання через хвороби.
Ви маєте вільний вибір, і ви маєте можливість робити добро будь-де, як завгодно. Головне, щоб вам не лінуватися, а просити: «Боже, дай мені сили жити праведним життям, дай мені сили робити добро». Людина буває так каже: «Ну, добре, я б робила добрі справи, але ж у мене не було нагоди, не було людини, якій треба було допомогти щось піднести, не було людини, щоб через дорогу перевести, не було людини, яка б просила, щоб їй пожертвувати».
І ви запитаєте: «А що в такій ситуації робити?» Усе дуже просто, зверніться до Господа: «Боже, дай мені можливість сьогодні зробити добро, дай мені можливість сьогодні комусь допомогти, пошли мені ту людину, яка дуже потребує моєї допомоги».
І ви підете на роботу чи навчання і побачите цю людину. І тоді вже не знехтуйте цим шансом їй допомогти, бо ви просили цього шансу, і Господь вам його дав, а ви не зробили. Тоді, коли ви прийдете до Бога, Господь скаже: «Ти просила можливості, щоб робити добро? – Так. – Я тобі давав таку можливість, а чому ти не зробила нічого?» І тоді вже перед Богом будете відповідати.
Розумієте, у Бога є такий механізм, наче і простий, а з іншого боку, наче і складний. Але головне, щоб ми прагнули бути гарячими, прагнули, щоб Господь був у вашій душі, у вашій оселі, щоб Він був завжди з вами і ніколи вас не лишав. А для цього просто треба в Бога просити, і Господь буде давати вам Свою присутність, Свою Божу Любов і Свою Благодать.
Слава Ісусу Христу!
