Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Поздоровляю вас із святою неділею, святим причастям.
Ми сьогодні слухали Євангеліє (Лк., XVII:12-19), де розповідається, що Ісус Христос зцілив десятьох прокажених. Ця хвороба зараз зустрічається дуже рідко, а на той час вона була розповсюджена, і багато людей на неї хворіло.
Через свою хворобу вони не мали змоги жити в суспільстві і тому жили окремо. І ще можна зауважити тут, що таке горе людське об'єднувало всіх цих людей. Ми бачимо, що навіть самарянин, який був іноплемінний для іудеїв, жив разом з ними. І вони допомагали один одному, не дивлячись на те, хто вони є, який у них рівень в суспільстві, як вони жили раніше.
Тому і в наш час, – це якби така людська природа, – коли нам добре, ми живемо кожен самі по собі, і кохаємося в своєму щасті. Але коли якесь горе чи нещастя стається в країні, то люди об'єднуються і намагаються один одному допомагати. Ось як зараз, якщо в якійсь країні якісь теракти чи війни, то намагається все людство допомагати – гуманітарна допомога, червоний хрест і т.і. І це є Божа благість, щоб допомагати один одному.
Але треба допомагати ближньому не тільки в горі, але і тоді, коли ми живемо нормально, а інші люди потребують нашої допомоги.
І ще я хочу звернути вашу увагу на те, що коли Ісус їх всіх зцілив, Він сказав: «Ідіть покажіться священику». І коли вони йшли дорогою, то таке диво трапилось – вони зцілилися. Вони вірили в Ісуса Христа, вони знали, що Він може зцілювати. І їхня віра їх зцілила. Але ми бачимо, що вони не воздали подяку Богові. Тільки один самарянин вернувся і подякував Богу, впав на коліна і припав до ніг Його. Це говорить про те, що він усвідомив, що все залежить від Бога. І Господь йому сказав: «Віра тебе спасла».
У цього самарянина була настільки велика віра, що він не тільки зцілився, він спас свою душу. І це велика благість. Він можливо і сам не розумів, що він спасенний уже, але Господь бачив його віру. І ми з цього Євангелія маємо брати приклад для себе.
Якщо в духовному сенсі на це подивитися, то якби прокаженими є все населення Землі. Кожна людина має гріхи в якійсь мірі. І ці гріхи роз'їдають душу людську. І вони знаходяться поза межами Царства Божого. І тільки невелика частина, – можливо ця пропорція один до десяти, – тих людей, які дійсно вірять в Бога, а не тільки ходять до церкви. Вони славлять Його, вони знають, що трапляється в житті все тільки по Божому благословенню. І вони славлять Бога не тільки тоді, коли їм добре, а навіть славлять, коли мають якісь хвороби. Бо розуміють християни, що хвороби теж даються Богом, щоб людина зупинилася в своєму житті, осмислила своє життя, подякувала Богу і направила своє життя в потрібне русло – на спасіння.
Багато де моляться і просять щось у Бога. І Бог їм дає. Але вони думають, що це все саме по собі так і повинно бути. І не замовляють молебні в церкві на знак подяки Господу. Можливо не так і моляться до Нього, і не дякують Йому. Ми повинні не забувати дякувати Господу за все, що є в нашому житті.
Ми, можливо, не дякуємо в своїх родинах. Ми звикаємо. Чоловік звикає, що дружина його виконує вдома якісь роботи. А це тяжкий труд, ми це всі знаємо. І сімейні люди звикають до цього і не помічають їхньої повсякденної роботи, і не дякують за це. Вони думають, що це завжди так буде. І це не тільки стосується чоловіків. Чоловік теж виконує якісь роботи по дому. І коли, не дай Бог, не стає когось із них, відразу ж друга половина впадає у відчай. Вона думає про те, як далі буде жити, як раніше вони жили, як не дякували, не цінували те, що нам дається кожен день. Тому Господь нас і наставляє, і дає нам розуміння, що ми повинні дякувати кожній людині в нашому житті. Не забувайте дякувати тим, хто робить вам добро.
Іноді ви робите добро і вам не дякують, але ви знаєте, що це так потрібно. Можливо вам і не так комфортно від того, що отримали подяку, бо ви знаєте, що ви подяку отримаєте у Бога. Але є люди, які цього не розуміють. Коли вони добро роблять, а їм не дякують, то вони думають: «Я більше і робити не буду, тому що мені нема від цього подяки від людей». Але подяка найвища – це від Бога. Тому, дорогі браття і сестри, давайте ми з вами таке розуміння подяки закарбуємо в своїй душі і будемо славити все життя свого Спасителя.
Спаси вас Господи!
