Слава Ісусу Христу!

Поздоровляю вас із святим причастям, з тим, що ви сьогодні прийшли приєднатися до Божої сили, наповнитися Його любов’ю, наповнитися Його благодаттю.

Ми сьогодні слухали Святу Євангелію (Лк., ХІІІ:10-17), де розповідається про уздоровлення в суботу скорченої жінки, яка хворіла на цю недугу 18 років.

Я хочу звернути вашу увагу на те, що не завжди в нашому житті складается все так, як ми того хочемо – не по плану. Правда – не завжди. Коли ми починаємо планувати, то думаємо собі: «Отак має бути». А воно потім, чомусь, не виходить так, як ми того хочемо. Ми маємо це прийняти і просто зрозуміти, що наші думки дуже недалекоглядні, вони не можуть бути такі досконалі, як Божі. У цей момент, можливо, втручається Сам Господь Бог для того, щоб ця людина в даній ситуації зробила щось інше, щось більш потрібне для спасіння її душі або для спасіння світу.

І коли Ісус Христос зцілив цю скорчену жінку в суботу – це було не по плану. Не по плану того начальника синагоги, який відповідав за це місце.

Чому не по плану? Тому що це була субота. А в суботу вони мають відпочивати, ходити собі поважно, нічого не робити. Оце був план начальника синагоги. І Господь Бог показав: те, що планує людина – це одне, а те, що хоче Бог – це зовсім інше. Коли Ісус зцілив цю жінку, Він проявив Боже милосердя. Він проявив Божий план на Землі. Тобто, виконав Божий план для цієї жінки.

Ми маємо розуміти, що Божа думка завжди має бути вище нашої людської думки. Тому, коли ми чогось бажаємо і так не стається – це не значить, що нас Бог не любить. Він любить нас, Він нам завжди допомагає. Але зараз хоче, щоб ми звернули увагу на щось інше, на щось більш важливе для нас – можливо, навіть, на свою душу, на своє серце. Можливо, Він хоче, щоб ми спромоглися подивитися на цей світ ширше, глибше, досконаліше – з Його точки зору, з Його бачення, з Його мудрісті.

І ми можемо крізь призму цього Євангеліє подивитися на нашу державу. Наша країна з часів набуття своєї нібито незалежності, як і ця бідна жінка, була скрючена від корупції, від цих корумпованих чиновників, від породжених ними обставин. І всі люди скручені ходили від цієї влади, від цієї чорноти, яка була і є. Вона, в принципі, нікуди не щезла, вона ще є, ця чорнота. І вона не тільки зовні, вона ще і зсередини.

Деякі люди все одно продовжують робити свої чорні справи. І, як той начальник синагоги, кажуть: «Ось, ми маємо план, і от по цьому плану маємо рухатись». Рухатись до чого? Щоб ця країна, можливо, так і дожила свій вік скрюченою? Дожила свій вік по плану іншої (сусідньої) країни? Воно так могло бути. Але плани зруйнувалися. Плани чорноти зруйнувалися і засяяло Боже світло.

Маємо розуміти, що Господь Бог нас любить, Господь Бог любить нашу країну, любить нашу державу, любить нашу землю, любить наш нарід. Він нам допомагає. Допомагає нам розуміти, допомагає нам бачити, допомагає нам творити. Це саме важливе. Важливо, що ми за своїм вільним вибором прийшли в храм, як та жінка в синагогу. Ми своїм вільним вибором взивали до Бога: «Боже, допоможи». І Господь Бог прийшов нам на допомогу.

Хай це сталося в суботу, хай не по плану, хай, можливо, вся ця ситуація випадає з того пазла, який вони намагалися створити для цілого світу. Але це є Божий промисел, Божий план і Божа ласка для нас, для дітей Його. Спаси вас Господи.