Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Поздоровляю вас із святою неділею, святим причастям.

Сьогодні, напередодні Великого посту, Церква згадує вигнання Адама й Єви з Раю. Ми знаємо, що це були люди перші на землі, І Бог їм благословив жити в мирі, любові – це було б райське життя на землі. Але так чомусь не сталося. А не сталося тому, що вони не були в послусі своєму Творцю. Вони не виконали Його заповідь – не брати плоди з дерева пізнання зла і добра. І це був перший піст для людей на землі, тому що він їх якби обмежував в їжі. Вони не витримали цієї заповіді і спокусилися плодами. Так вони сотворили перший людський гріх. А оскільки ці перші люди є нашими прабатьками, ми теж несемо відповідальність за цей гріх. Але Господь дав нам заповіді, дав нам цілу науку про те, як спасти свою душу, як її очистити.

І ми декілька останніх тижнів читали Євангеліє, через яке Господь нас потроху готував до великої події, до подвигу, – можна і так сказати, – це до Великого посту. Дійсно, це великий подвиг, тому що не для кожної душі це легко дається. Хтось кожен рік проходить цей піст з честю, а для когось – це череда складних випробувань.

Ми повинні розуміти, що самий головний подвиг Великого посту в тому, щоб очищати свою душу і тіло. І за ці сорок з лишком днів ми духовно возростаємо і стаємо на щабель вище на духовній драбині – стаємо ближче до Бога. Це повинні ми розуміти і не легковажити, щоб з честю витримати Великий піст. Хоча постів багато, але всі вони не такі суворі. Ми повинні розуміти, що нам потрібно дійсно духовно і фізично ввійти в цей піст.

І ще нас сьогодні Євангеліє (Мт., VІ:14-21) навчає, що ми повинні простити людей. Простити всіх, хто нам зробив якісь недобрі діла, до кого в нас в душі є образа, злоба чи ненависть. Багато людей говорять: «Він стільки мені зробив зла, що я ніколи йому в житті не прощу!» Але ця людина не розуміє, що вона губить в першу чергу свою душу, а не тої людині, що зробила їй зло.

Ми повинні розуміти, що це є теж подвиг – простити людину, яка зробила тобі велике зло. І ми, як християни, розумом розуміємо, що треба простити, а душа болить і не може простити: «Як це я можу простити, коли вона таке мені зробила?» Але ті люди, які усвідомлюють духовну глибину прощення, навіть вбивство прощають.

Ми повинні розуміти, що люди, які роблять нам зло, вони слабкі, слабкі як і ми з вами. Ми можливо трішки сильніші, тому що у нас є віра і ми розуміємо, що ми не повинні так робити, а повинні жити по науці Божій. І це нас укріпляє. Але тих, хто цього не розуміє, ми повинні прощати – вони слабкі, немає у них віри. І все одно це діти Божі, вони творіння Боже.

Ми бачимо, як Господь нам дає приклад своїм життям і своїм подвигом на землі. Він прощав тих, хто Його розпинав. Це найвеличніший є приклад прощення, коли людину вбивають, а вона їх прощає. Це дійсно не кожній людині на землі можливо - такі сили знайти в своїй душі. А ми з вами повинні хоча б простити тих людей, які зробили нам якісь прикрості в нашому житті. Викинути це з голови. Можна не забути, але не держати цей камінь, це зло на душі, тому що це зло роз’їдає нашу душу, наше тіло. Ми починаємо хворіти від цього.

Ще Господь нам говорить, що піст і молитва – це велике благо для людини.

Ми і раніше читали, що коли людина входить в піст, з нею обов’язково якісь іспити відбуваються. З’являються люди, які тебе починають дратувати, починають тебе сварити, ще щось. Ти бачиш, що не заслужено. Але ти повинен розуміти, що це тобі йдуть іспити, і їх треба з честю витримати.

Піст – це не тільки обмеження в їжі. Як казав блаженніший Володимир: «У піст головне не їсти один одного». Але, на мою думку, для когось цей вислів може стати виправданням. Людина, яка не захоче постити, скаже: «Так, я буду все їсти, зате я "людей не буду їсти", не буду сваритися».

В дійсності, коли людина, я не кажу що голодна, а коли вона не їсть м’ясо, то у неї може виникати роздратування в душі. І це теж для неї іспит – стриматися, не посваритися з ближніми. І це може стати її перемогою, її заслугою.

Зараз буде навколо багато пристрасті, бо тоді, коли людині чогось не вистачає з їжі, в неї пристрасті різні вибухають. І Господь нам дає рецепт від цього. В Євангелії Він говорить, що це дух злий в нас. І як цей дух виганяється? Як Він говорив апостолам, потрібні піст і молитва. Піст і молитва – це такі інструменти Божі, які дають нам очищення нашої душі, які справляються з усіма нашими пристрастями.

І подвигом може стати молитва. Кожна людина може щиро молитися, щоб їй ніякі думки не заважали, щоб вона очищала душу. Не обов’язково молитися по півгодини, по годині. Краще помолитися декілька хвилин, але щиро. І це буде більш дієво, чим годину стояти, молитися про одне, а думати зовсім про інше. Це є теж великий подвиг у молитві. І ми повинні не забувати, що ці подвиги – піст і молитва, дійсно підносять нас до Бога.

Ще Господь говорить в Євангелії сьогоднішній, щоб ми не збирали скарби тут, на землі, де іржа і міль їх поточить, де розбійник і злодій забере. Ми повинні скарби збирати ті, які у нас ніхто не зможе відняти, не може забрати ніякий злодій. Те, що ми робимо тут на землі любов’ю своєю. Діла милосердя – це те, що в нас ніхто не зможе забрати. То дійсно самий великий скарб. Коли люди це розуміють, вони його набувають, бережуть. І навіть коли людина відходить до Господа, у неї ніхто його не забере. З цим скарбом вона приходить до Спасителя.

Тому, дорогі брати і сестри, я вас всіх призиваю, з честю ввійти в цей піст. Для когось він буде дуже довгий, для когось – не дуже. Хто не може сорок днів попостити, ну, скільки зможе витримати, але ввійти в піст потрібно. Потрібно не комусь там, а вам. Ви прийшли на цю землю, щоб спасти свою душу, тому робіть для себе те, що вам потім допоможе.

Спаси вас Господи.