Христос народився! Славімо Його!
Дорогі браття і сестри, поздоровляю вас із святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.
Сьогодні ми дійсно слухали цікаве Євангеліє (Мт., ІІ:13-23), цікавий Апостол (Гал., I:11-19). Почнемо з Aпостола.
Апостол Павло в своєму посланні до галатів говорить, що вчення, яке він проповідував, він отримав не від якоїсь земної людини і не земну книгу якусь прочитав, а він отримав ці одкровення від Самого Бога. І далі він проповідував це людям, щоб вони спасалися.
Він не соромиться і розповідає, що він теж робив помилки. Колись він гнав християн, бо був дуже завзятий прихильник батьківської віри і захищав цю віру. Але від кого захищав? Він зрозумів, що захищав від Самого Спасителя, від Самого Бога. І далі він покаявся.
І цей приклад нам теж допоможе, якщо ми десь згрішили і не можемо себе простити, і думаємо, що Бог нас не простить. Господь нас простить обов'язково, якщо ми будемо щиро просити в Нього вибачення, якщо ми будемо щиро взивати до Нього. Бо ми не повинні судити Бога по собі. Господь є милосердний.
Так, Він є справедливий. Він за наші помилки, за наші неправильні вчинки може попустити нам покарання. Але Він є милосердний. Він може нас простити. Тільки Він нас може простити, коли ми щиро просимо вибачення.
Ми бачимо, як Він простив апостола Павла, як Він простив його і благословив. І яку місію Господь через апостола Павла здійснив для християнської Церкви, для спасіння інших душ людських. Він отримав страждання – побиття камінням, різні інші іспити. Але Господь завжди виводив його живим із тих іспитів. І завжди його відновлював і духовно, і фізично, і давав йому можливість далі йти – служити і проповідувати.
Так само ми бачимо аналогію у тому, що Господь завжди піклується про своїх дітей. Піклується як духовно, так і фізично. Він захищає так, як в цьому Євангелії, яке ми слухали сьогодні, де Господь захистив свого Сина через одкровення. Через ангелів своїх Він дає знати Йосипу, що треба йти в іншу країну, бо шукають Ісуса, щоб вбити дитятко.
Але ми можемо цю трагічну історію християнства десь до кінця не розуміти. І нам складно зрозуміти, як таке взагалі може бути, щоб цар наказав вбити немовлят віком від народження до двох років? Як це Господь попустив? Чому так?
Десь ми до кінця цього і не можемо зрозуміти, але можливо, коли ми прийдемо до Бога, Господь нам покаже повноту цієї істини – чому це так сталося, як це сталося. Головне, якщо ми віримо в життя вічне, ми знаємо, що тіло забирається у людини чи у дитини, а душа іде до Бога. Вона жива, вона може, якщо Господь їй благословить, знову колись прийти по волі Божій.
І ми, коли прийдемо в Царство Боже на Небеса, ми теж можемо побачити цю душу там. І оця надія на вічне життя нам дає розуміння і спокій. І завдяки цьому ми якось можемо сприймати втрати, особливо дітей, як би це не було складно. Але коли вже ми самі прийдемо до Бога, дізнаємось чого це так сталося, як це сталося. Якщо хтось хоче більше дізнатися зараз, може просити щоб Господь з часом це відкрив.
Але головне, що Господь захищає своїх дітей. Бог захистив Ісуса, бо через Ісуса прийшло милосердя Боже для людей. Через Ісуса прийшла істина, знання, які допомагають уже більше двох тисяч років нам спасатися, жити з Богом. Все-таки Господь, не зважаючи ні на що, дає людству шанс змінитися.
І ми маємо теж розуміти, що спасатися складно, але не спасатися ще гірше. Головне – не боятися, що зла сила нам буде удари наносити. Ми пам'ятаємо, що Господь сказав: «Без волі Божої і волосина не впаде з вашої голови». Чому нам переживати? Щоб з нами не сталося, це все може бути тільки з волі Божої.
Ми, як свідомі християни, повинні розуміти, що ми десь в дорозі, десь ідемо, якісь справи вирішуємо. Ми повинні помолитися і попросити, щоб Господь нам допоміг в цій чи іншій ситуації. І якщо не стається так, як ми того хочемо, значить волі Божої немає на це. Може сьогодні немає, а завтра буде.
Ми повинні мудро підходити до цих всіх аспектів, тому що, коли ми просимо у Бога вибачення, ми очищаємось, ми причащаємося Його Святими Дарами. Ми освячуємося постійно, кожен день. Зранку, ввечері, вночі, коли ми молимося, просимо, щоб Господь нас наповнив Дарами Своїми. Як це Він не почує нашої молитви? Як це Він не зреагує на наші прохання?
Він реагує. Але ми десь до кінця не розуміємо Його промислу, ми до кінця не розуміємо Його волю святу, і починаємо десь можливо і нарікати. Ну, цього не потрібно робити, дорогі брати і сестри, а потрібно все, що ми просимо, все, що стається в нашому житті, все, що ми хочемо, щоб воно сталося, віддавати в руки Господні. І хай на все буде воля Божа свята. Як Богу угодно, так те і буде.
Ми ж, головне, повинні розуміти, що Господь з нами, Він нас не лишає. Головне, щоб ми Його не лишили. Він нас охороняє, Він нас благословляє, бо Він нас любить. Він наш Творець.
Христос народився! Славімо Його!
