Історія свята

Свято Різдво Христове є великим християнським святом, одним з головних дванадцяти православних свят, які церква відзначає з особливою урочистістю.

Свято встановлено на честь народження на Землі Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого. Сам Бог Всемогутній, Творець неба і землі, втілившись, став людиною, щоб спасти від загибелі людей усього світу.

Світле свято Різдва Христового відіграє важливу роль як в житті кожного православного  християнина чи католика, так і для самої Церкви. За словами Святого Іоанна Златоуста II, Різдво Христове, святкування якого припадає на 25 грудня за юліанським календарем або ж на 7 січня за григоріанським календарем, є початком всіх головних церковних свят. Він казав, що в цьому святі мають свій початок і Богоявлення, і Великдень, і Вознесіння Господнє, а також П'ятидесятниця.

З давніх переказів свідомий християнин знає, що про явище на Землю Сина Господа було відомо пророкам Старого завіту. І цього дива очікували протягом декількох століть. Так було передбачене Різдво Христове, а історія самого свята сягає своїм корінням в четверте століття до нашої ери.

Так як же все починалося?

Поява Сина Господа сталося в холодну зимову ніч. Марія і Йосип тоді йшли з Палестини до Єрусалиму. Як свідчать давні джерела, в той час проходив перепис населення. Римляни мали записуватися за місцем свого проживання, а іудеї – за місцем свого народження. Марія і Давид, нащадки царя Давида, прямували до Віфлеєму, розташованому на південному заході від Єрусалиму. Коли у Марії почалися родові сутички, вони були біля печери, в якій було влаштовано стійло для худоби. Йосип пішов шукати повитуху. Але коли повернувся, то побачив, що Немовля вже народилося, а печера наповнена світлом такої сили, що очі його не могли цього витримати. І тільки через деякий час світло згасло. Так Марія народила Боголюдину – на соломі серед ясел, але осяяна Божим світлом.

Поклоніння пастухів і дари волхвів

Першими взнали про народження Ісуса Христа пастухи, які вночі чергували біля свого стада. До них з'явився ангел і приніс благу звістку про народження Сина Бога. Волхвів  же сповістила про радісну подію яскрава зірка, що зійшла над Віфлеємом. Вони прослідували за світлом цієї зірки і прийшли до печери. Опинившись в печері, волхви підійшли до Немовляти і стали на коліна перед майбутнім Спасителем людства. Вони принесли Йому дари: двадцять вісім золотих пластин, ладан і смирну. Золото волхви піднесли Йому як царю, ладан – як Богу, а смирну – як людині, якій належить прийняти смерть. Іудеї хоронили своїх мерців зі смирною, щоб тіло залишалося нетлінним. Пахощами були наповнені невеличкі кульки розміром з оливу, які нанизали на нитку – всього сімдесят одна кулька.

Вбивства немовлят 

Цар Юдеї Ірод з великим острахом очікував народження диво-немовляти, бо думав, що Він буде претендувати на його престол. Тому Ірод наказав волхвам повернутися до Єрусалиму і повідомити йому про місце, де знаходяться Марія з Дитиною. Але волхви цього не зробили, бо отримали у сні одкровення – попередження про підступність царя і пораду не повертатися до деспотичного правителя. Ірод же, не дочекавшись волхвів, віддав наказ своїм воїнам оточити Віфлеєм й убити всіх немовлят. Воїни вривалися в будинки, забирали новонароджених дітей у матерів і вбивали їх. Того дня, за переказами, загинуло більше чотирнадцяти тисяч немовлят. Але Сина Божого вони так і не знайшли, бо Марії і Йосипу було видіння, в якому Божий ангел їх попередив про небезпеку і наказав негайно покинути Віфлеєм і відправитися до Єгипту, що вони і зробили в ту ж ніч.

Дата і час народження Ісуса Христа 

Дата народження Сина Господа довгий час залишалася спірним питанням для істориків і теологів. Спроба встановити цей момент згідно з датами подій, які супроводжували народження Ісуса,  не приводила богословів до якоїсь конкретної дати. Вперше згадка про 25 грудня як про дату народження Ісуса Христа, зустрічається в літописах Секста Юлія Африкана, що датоване 221 роком. Чому дата Різдва Христового визначена саме цим числом? Бо дата і час смерті Христа достеменно відома з Євангелія, а Він повинен був знаходитися на Землі повне число років. З цього можна було зробити висновок, що Ісус Христос був зачатий 25 березня. Додавши до цього дня дев'ять місяців, отримали дату Різдва Христового - 25 грудня.

Встановлення святкування 

Через те, що першими християнами були євреї, вони не відзначали Різдво Христове. Бо за їх світоглядом цей день є «день початку скорботи і страждань». Для них більш важливим був день Пасхи. Але коли греки увійшли в християнські громади, то на основі їхніх звичаїв стали святкувати і день народження Ісуса Христа. Спочатку стали у день вже існуючого  християнського свята Богоявлення святкувати і народження, і хрещення Ісуса. Але з початку сьомого століття Різдво Христове стали відзначати окремо й історія свята вийшла на новий рівень.

Дари волхвів 

За переказами, незадовго до свого Успіння, Божа Матір передала благословенні дари волхвів в Єрусалимську Церкву, де вони зберігалися довгий час і передавалися з покоління в покоління. Потім дари волхвів потрапили до Візантії. У 400-му році візантійський цар Аркадій переніс їх у нову столицю – Константинополь, щоб освятити місто. Там вони і зберігалися в скарбницях імператорів. У 1433-му, після захоплення міста Константинополь, турецький султан Мухаммед II дозволив забрати скарби своїй дружині Маро (Марії), яка була християнкою за віросповіданням. Після падіння Візантії вона відправила дари волхвів на Афон, в монастир Павла. Вони і донині зберігаються в Афонському монастирі, лише іноді їх вивозять з монастиря – золотими зливками висвітлюють воду і виганяють злу силу.

Традиції свята 

Традиції святкування світлого дня Різдва Христового сягають корінням в далеке минуле. Попереду свята іде сорокаденний піст. У Святвечір піст особливо суворий. Також цього дня правиться вечірнє богослужіння. На Різдво Христове в Україні та інших православних країнах хрещеники несуть своїм хрещеним так звану «вечерю», яка складається з куті. Після того, як на небі зійде перша зірка, можна сідати до столу, де обов'язково має бути дванадцять пісних страв – за числом апостолів. Страви повинні бути пісними, оскільки напередодні Різдва Христового ще не можна вживати тваринну їжу. Перед святковою вечерею всі присутні за столом читають молитву, що вихваляє Бога нашого Ісуса Христа.

Напередодні свята люди прикрашають свій будинок ялиновими гілками. Саме гілки ялини знаменують собою вічне життя. Також в будинок приносять дерево ялини і прикрашають його яскравими іграшками, які символізують плоди на райському дереві. У цей день серед християн прийнято дарувати один одному подарунки.

У давні часи в цей день молоді люди вбиралися у веселі костюми, збиралися в групи,  споруджували на жердині Віфлеємську зірку і з веселими піснями-колядками ходили по домівках, оповіщаючи господарів, що Христос народився. Вони бажали господарям миру в домі, гарного врожаю та інших благ, а ті ж, у свою чергу, дякували за коляду і давали різні частування. На жаль, дана традиція збереглася тільки в селах.

Божественна суть свята

Християни всього світу щороку з нетерпінням очікують найсвітліше свято – Різдво Христове. У кожному куточку земної кулі, де схиляються перед іменем Христа, святкують величний день народження Спасителя.

Різдво Христове  – це початок нової ери для людства на землі. Всесильний Господь зі Свого Великого милосердя до людей прийняв людську подобу, щоб допомогти людству відновити майже згасле світло в серцях людських, нагадати їм сутність слова Істини, загубленого в гріховному житті. Творець, прийшовши на Землю в образі людини, поєднав небо и землю, уклавши з людством Новий Заповіт – Заповіт Любові.

Пророки звіщали про те, що на землю прийде Цар світу, який виправить все те, що накоїло людство на землі. Але ті, хто про це знав, не очікували, що він народиться у скромному, тихому місці серед домашньої худоби, бо, як відомо з Євангелія, місця у Віфліємі серед людей святій родині не знайшлося.  Так само і сьогодні у людей не завжди є місце в душі для Бога – бажання прийняти в своє серце світло народження Спасителя.

Більшість  людей очікує на величаве, помпезне дійство приходу Бога в їх життя, а Він приходить тихо, незримо. І приходить Він до тих людей, які справді бажають змінювати свої життя, робити м’якими свої серця в покорі до Величної сили, яка є Предвічною Любов’ю, що тримає всесвіт на своїх долонях.

Хай Господь допоможе всім спраглим мати чисті серця, сповнені Святими дарами. Щоб вони змогли прийняти до своїх життів Народження Сасителя і сповіщати всім благу звістку так, як звіщали янголи про прихід Бога на землю:

Христос Народився! Славімо Його!