Історія свята

Православне свято «Воскресіння Христове», яке ще називають Великдень або Пасха, є найдавнішим та найвеличнішим серед християнських свят та одним з головних серед дванадцяти православних свят, які церква відзначає з особливою урочистістю.

За синоптичними Євангеліями розп'яття Ісуса Христа відбулося 15 нісана (першого місяця року у єврейському релігійному календарі). Євангеліст Іван проте уточнює, що Ісус помер 14 нісана, в час коли жертвували ягнят у Храмі на іудейське свято Песах. Свято Песах, що в перекладається як «проходити мимо», — це старозавітна юдейська Паска, яка святкується на честь виходу ізраїльського народу з єгипетського рабства. Назва свята пов’язана з Ангелом, котрий прийшов до Єгипту згубити всіх первенців, але коли бачив кров пасхального агнця на дверях єврейського будинку, проходив мимо.

В Християнській Церкві назва «Пасха» отримала особливе розуміння і стала означати перехід від смерті до життя, від землі до Неба. Саме це і виражається в священних піснеспівах Церкви: «Пасха, Господня Пасха, бо від смерті до Життя і від землі до Неба, Христос Бог нас перевів, пісню перемоги співаючи.»

Для перших християн страсті Христові, Його смерть стали надією на звільнення від гріхів, бо сам Христос стає Агнцем Божим. Він, принісши величну жертву, своєю кров’ю та стражданнями дарує людству новий шанс на життя в світлі Нового Заповіту.

Опис історичної події Воскресіння Христового, що присутнє у всіх Євангеліях, бере свій початок з єрусалимської громади. Звідти і походить перший вигук, яким відкриваються пасхальні літургії у всьому світі: «Христос Воскрес!».

За Євангеліє Воскресіння Спасителя є таємною дією Бога, при якій не була присутня жодна людина. Лише наслідки цієї події стали відомі близькому оточенню Ісуса Христа — мироносицям, які спочатку бачили Його смерть та поховання, а потім вже побачили, що гріб, куди Його поклали, став порожнім. І в цей момент Ангел сповістив їм про воскресіння та послав розповісти цю звістку апостолам.

Свято Воскресіння Христового було встановлене апостольською Церквою і святкувалося вже у ті часи. Для позначення першої і другої частин свята використовувались особливі назви: Пасха хресна, тобто Пасха страждань, і Пасха воскресна, тобто Пасха Воскресіння. Після Нікейського Собору, що відбувся у 325 році, були введені нові назви - Страсний і Світлий тижні, а сам день Воскресіння був названий Пасхою.

В перші століття християнства Пасху в різних місцях святкували не одночасно. На сході, в малоазійських Церквах святкували її в 14-й день нісана (березень) незалежно від того, який це був день тижня. А Західна Церква шанувала її в перший недільний день весняного повного місяця. Спроба встановити згоду в цьому питанні між Церквами була зроблена в середині 2-го столітті при св. Полікарпі, єп. Смирнському, але без успіху.

Два різні звичаї існували до 1-го Вселенського Собору (325 р.). На Соборі було прийняте рішення всюди святкувати Пасху за правилами Олександрійської Церкви – після весняного повного місяця в межах між 4 квітня і 8 травня, але щоб християнська Пасха завжди святкувалась після юдейської.

Традиції свята

Пасхальні торжества починаються обходом довкола церкви під супровід дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць у неділю вранці до Господнього гробу.

Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається утреня на честь Воскресіння Христового. Тут перший раз чуємо радісне проголошення: «Христос воскрес із мертвих…», — і при співі тієї ж пісні священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христова смерть відчинила для людства двері до Неба.

У найдавніших християнських уставах сказано, що в кінці Воскресної утрені під час співу стихир Пасхи при словах «і друг друга обіймемо» відбувалося взаємне цілування, яке сьогодні називається «христосуванням». Люди взаємно вітаються: «Христос воскрес! — Воістину воскрес!».

Увесь час упродовж цілого Світлого тижня святі двері в іконостасі зостаються відчиненими на знак того, що Христос своїм Воскресінням відчинив людству двері Божого Царства.

У день Пасхи на святій літургії після заамвонної молитви відбувається благословення артоса. «Артос» з грецької перекладається як «хліб». Артос є символом хліба вічного життя — Господа нашого Ісуса Христа. На артосі видно ікону Воскресіння. Артос цілий Світлий тиждень стоїть на престолі або на тетраподі. У Світлу суботу після спеціальної молитви його роздроблюють і роздають вірним.

У період П’ятидесятниці, а саме від свята Пасхи аж до свята Сходження Святого Духа, на знак воскресної радості не роблять поклонів, не стають на коліна. На Нікейському Соборі було проголошено: «Тому що деякі стають на коліна в дні Господнім і в днях П’ятидесятниці, то для однообразності у всіх єпархіях, у тому часі приносити Богові молитви стоячи» (Правило 20). Подібне рішення має також Шостий Вселенський Собор у 90 правилі.

Під час святкування Пасхи, а подекуди й упродовж цілого Світлого тижня, буває цілоденне дзвоніння на знак перемоги Ісуса Христа над смертю і над адом.

У українського народу є звичай на Великдень благословляти їжу. Після довгого посту свята Церква дозволяє усяку їжу для того, щоб вірні під час великодніх свят разом із духовною радістю мали і радість від земних дарів. Благословення пасхальної поживи відбувається урочисто після святої літургії, звичайно на церковному подвір’ї.

З благословенням великодніх пасок пов’язані славні українські крашанки й писанки, які мають стародавнє походження. У давніх народів був звичай, за яким перед особою, що займає високе становище в суспільстві, не можна було з’являтися перший раз без дару. Побожне передання каже, що Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, зайшла у двір римського цісаря Тиверія і дала йому в дар червону крашанку зі словами: «Христос воскрес!», і лише після цього почала свою проповідь. За її прикладом пішли інші християни й почали в день свята Пасхи обдаровувати один одного крашанками чи писанками.

Яйце відіграє таку велику роль у великодніх звичаях, бо воно стало символом Христового Воскресіння. Як з мертвої шкаралупи яйця родиться нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасення через Кров Ісуса Христа.

З крашанками й писанками пов’язані різні забави дітей та дорослих на Великдень.

Божественна суть свята

Воскресіння Христове — це звільнення людства від тягаря гріхів, перехід від смерті до Життя, від страждань до Любові. Це величне та незбагненне дійство є незламним фундаментом християнської віри. Воскресіння Господа Ісуса Христа з померлих — це свідчення того, що Ісус Христос є істинний Бог і Спаситель.

Христос помер тілом, перенісши великі знущання та муки, як тілесні, так і духовні. Але фізичний (людський) прояв Його з’єднаний з Богом Словом в єдину Іпостась. І сама смерть, що утримувала душі людські навіть за малі провини, не змогла мати влади над Ним. Христос зійшов у пекло, щоб підкорити саму смерть, і воскрес на третій день, звільнивши Адама та весь рід людський від рабства гріха.

Через першогріх Адама, тілесного початківця роду людського, людство підкорилось закону смерті, а Ісус Христос став Визволителем людства, показавши перемогу духу над тілом. Ісус Христос затвердив Новий Заповіт між людством та Богом, принісши Величну жертву перед Божественною Справедливістю. Господь наш Ісус Христос через Своє Воскресіння зробив людей також переможцями над смертю і наслідниками Царства Небесного завдяки спасительній вірі в Господа нашого Ісуса Христа. Тому у свій час те, що сталося з Ісусом Христом, звершиться також над усім людством. Апостол Павло ясно і впевнено свідчить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. XV:22).

Світло Божого Воскресіння в цей день торкається кожної віруючої душі, даруючи невимовну радість, любов та нову надію, запалюючи життєдайну віру в перемогу Духа над плоттю. Новий Заповіт, Заповіт Любові, що дарований нам Богом, з’єднує землю та Небо, наближуючи Царство Небесне до людських сердець, відкриваючи через Спасителя нашого Ісуса Христа двері до Царства Небесного.