Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!
Хочу вам нагадати, що з учорашнього дня почався Різдвяний піст, який буде тривати по 6 січня. Завжди хочеться налаштуватися на цей піст, а для цього потрібно вірно розуміли, що таке піст. Ми про це вже багато разів говорили. Я хочу просто нагадати вам, що Ісус Христос навчав, що злий дух виганяється тільки постом і молитвою. І в той час, коли ми постимо, ми можемо очиститися від усього поганого, що у нас є. Коли ми постимо, ми багато молимося, чим ми показуємо, що наш дух сильніший від усього іншого, сильніший від нашого тіла. Як і український прапор про це говорить: блакитне зверху, жовте знизу. Блакитне – це дух, хліб насущний, небесний. Жовте – це пшеничне поле, хліб земний. Ми це повинні розуміти, пам'ятати, і надихатися цим.
Сьогодні у Євангеліє (Лк., X:25-37) Ісус Христос розповів нам про ближнього. І ми повинні добре подумати – насправді, хто ж такий ближній?
У притчі згадується багато людей. Розбійники – це ті, що проти Бога. Тут сказано про священика і про левіта, які пройшли мимо. Хоча вони, як Божі слуги, повинні були допомогти людині. Але бачимо, що вони насправді не Божі слуги, а вони прості заробітчани, які служать в храмі і заробляють там гроші.
А насправді ближнім виявився самаритянин, який в душі має Бога, який просто не зміг пройти мимо людини, яка знаходиться в такому стані, що потребує сторонньої допомоги. І ми тоді розуміємо, хто ж нам ближній. Не просто той, хто нам допоміг, тому що нам можуть допомагати і наші ближчі, наші знайомі. Але цей самаритянин допоміг би любій людині, навіть незнайомій. Тобто допомога ближньому у нього в душі, це у нього Бог в душі, а ми всі діти Божі.
Господь навчає, що треба любити і ворогів своїх. Самаритянин не розбирав – це друг чи ворог, а він допоміг людині, Божій дитині, яка знаходиться в тяжкому стані. Тому дійсно треба розуміти, що ближній – це Божа людина. Людина, в якої є Бог в душі, людина, яка виконує Заповіді Божі. Така людина для нас ближня.
Ми теж можемо бути такими ближніми людьми для інших людей, хоча ці інші можуть і не бути для нас ближніми. Але ми для них повинні бути ближніми, тому що ми хочемо виконувати волю Божу. А воля Божа у тому, щоб спасти всіх людей. Тому треба допомагати і любити і своїх ворогів. Дійсно, що це дуже важко. Треба спочатку навчитися любити Бога, любити себе, любити ближніх, а потім вже навчитися любити і своїх ворогів. І допомагати їм. А Господь дійсно дає нам можливість допомагати людям. Дуже багато зараз людей, що потребують допомоги. Ми кожного дня бачимо по телевізору – треба допомогти грошима на операцію хворій дитині чи якійсь ще людині. В метро, в транспорті люди просять про допомогу. І ми повинні допомагати в міру своїх можливостей. Це Божа справа.
Звичайно, є люди, які можуть на цьому заробляти, але це вже їхній гріх. І ми інколи бачимо таких людей, і тоді ми їм не допомагаємо.
Ще ми повинні пам'ятати, що Господь заповідав десяту частину всього, що ми маємо, віддавати Богу. Тому ми робимо пожертву для церкви, яка являється місцем, де ми молимось, де нас Бог завжди чекає. Люди, які не ходять до церкви, вони можуть також робити пожертву для Бога, допомагаючи тим, хто страждає.
Господь бачить кожну душу, як вона веде себе і в якій ситуації. І треба пам'ятати, що дійсно ми весь час проходимо випробування на Землі. І ми повинні дякувати Богу за всі наші труднощі, за всі випробування і достойно з допомогою Божою їх перемагати, їх переборювати. І так ми стаємо духовно сильніші. А Господь буде завжди з нами, і ми будемо ближніми для всіх інших.
Слава Ісусу Христу!
