Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Вітаю вас зі святим причастям, з освяченням ваших душ і ваших тіл.
Сьогодні ми слухали цікаве Євангеліє (Мт., VІII:5-13), в якому розповідається як до Господа підходить сотник і починає Його благати. За кого? Не за свою дружину, не за свою дитину, а починає просити, благати за свого слугу – щоб Господь його зцілив.
Ми можемо собі так поміркувати: «Хто такий був сотник? Сотник – це римлянин. А римляни на той час були язичниками. Вони не вірили в Єдиного Бога, так як вірив іудейський народ». Але, бачте, один сотник якось пройнявся цією вірою, цим вченням за Єдиного Бога. І напевно, йому розповіли, що з’явився такий пророк, такий вчитель, який ходить, проповідує, зцілює людей, допомагає їм. І сотник до Нього підійшов і почав просити.
Ми бачимо реакцію Ісуса Христа, який був іудеєм. А іудеї на той час не любили римлян, оскільки вони були загарбниками – вони захопили іудейський народ, іудейську землю. Але Ісус Христос не звертав на те уваги. І коли сотник почав благати, щоб Він зцілив його слугу, Ісус каже: «Давай, я піду і зцілю». І це є нам також приклад для наслідування: незалежно від того, хто б у нас попросив допомоги, – чи це буде українець, чи не українець, росіянин, чи не росіянин, людина іншої якоїсь національності чи віросповідання, – треба допомагати. Господь дає можливість нам зробити добро – ми повинні це зробити. Бо так само робив Ісус Христос.
І далі ми бачимо реакцію сотника. Він попросив – Ісус погодився. Але далі він каже: «Я не достойний, щоб Ти зайшов в мій дім. Я не достойний».
І ми всі, дорогі браття і сестри, не достойні, щоб Господь нас зціляв, щоб Господь нас благословляв своїми дарами. Ми не достойні, бо ми живемо на Землі ми не досконалі. Але по своїй великій любові Господь благословляє нас, по своїй Великій любові Господь зціляє нас духовно, фізично охороняє. Ми не знаємо, щоби з нами сталося вчора, сьогодні чи завтра могло б щось статися, якби Господь нас не охороняв, нас не благословляв.
І далі Ісус Христос дуже здивувався від слів сотника, який промовив: «Скажи одне лиш слово, і мій слуга зцілиться. Бо я маю слуг своїх, яким кажу прийдіть – то приходять, кажу зробити якусь справу – то й роблять». Ісус дуже здивувався. Ну, як це так – римлянин говорить такі речі. Він вірує, що ця людина, Ісус Христо, оцей вчитель може сказати слово – і його слуга зцілиться. На той час він не знав, що Ісус є Бог, але знав, що це висока душа, він своїм серцем це відчув, тому і каже: «Скажи одне лиш слово, і ангели Божі, – це ми вже доповнюємо, – вони виконають твоє прохання, бо Ти маєш владу, Господь тебе слухає і ангели служать Тобі». І тому Ісус каже: «Не бачив я такої віри в Ізраїлі. І кажу вам істинно, що прийде багато зі Сходу і Заходу і сяде на лоні Аврамовому. А діти Божі, які мали б спастися, будуть кинуті в темряву, і буде там скрегіт і плач».
Він говорив про іудейський народ, який не прийняв Месію, який не прийняв Спасителя. Бо Господь Бог проявив своє милосердя, свою любов до цього народу тим, що благословив народження Ісуса Христа серед іудеїв. А сини світла, – вони мали бути синами світла, – взяли і не прийняли Його. Але приймуть інші люди, які прийдуть зі Сходу і Заходу.
І ми знаємо, що Християнство поширилось по всій Землі. І багато зараз є віруючих – і в Західних державах, і в Східних, майже на всій Землі. Це домінуюча релігія в світі. Ми знаємо, що в світі проживає більше 6 мільярдів людей. Більше 2,5 мільярдів з них вважаються християнами, інші мають свої вірування. Вчення Ісуса Христа поширилось по всій території Землі.
І ми далі читаємо як Господь промовляє такі слова до сотника: «Іди, і як ти віруєш, так хай і буде». І ми бачимо, що слуга його зцілився в цей момент.
Тобто, як ми віримо, так нам і буде. Якщо ми з вірою просимо в Бога: «Боже, благослови, допоможи в цій справі, допоможи мені в спасінні, допоможи мені жити праведним життям, допоможи мені в тому, в тому, в тому… Наповни мене своїми дарами, зціленням, благословенням». І якщо ми віримо, що Господь нам допоможе, воно так і буде. Але, якщо ми віримо і просимо: «Боже, дай нам якесь багатство, якісь інші подібні моменти», - але ми знаємо, що Господь нам не дасть того, хоч як би ми не вірили. А чому? Бо Господь дбає про спасіння нашої душі. Можливо те багатство нам навпаки буде заважати. Заважати спасатися, заважати йти за Богом, за спасінням – спасатися і служити Йому.
Тому, дорогі брати і сестри, говорячи про таке цікаве, дуже повчальне Євангеліє, можемо собі взяти з неї такий урок: Господь нас любить, Господь не звертає уваги чи ми грішили, чи не грішили, Господь хоче, щоб ми покаялись, щоб ми робили добро, щоб ми служили добру, щоб ми вірили в Бога. І Господь буде нас благословляти. Буде благословляти нас своїми дарами, своєю любов’ю і зціленням.
Слава Ісусу Христу!
