Слава Ісусу Христу!
Зі святом вас Святої Трійці, дорогі брати і сестри!
Ми знаємо з Євангелія, з Біблії, що Господь Бог створив людину по образу Своєму і подобію. Але ось що я хочу вам сказати. Так, Господь створив нас по образу і подобію Своєму. Який це образ? Ми так само як і Він, є триєдині – це тіло, душа, дух. Вони зараз на Землі поєднані. Ми не можемо відкинути своє тіло, ми не можемо відкинути свою душу, не можемо відкинути свій дух. Ми є з’єднані.
А чим далі людство продовжувало жити і опановувати Землю, тим їх подобіє до Бога, – тобто творення добрих справ, привнесення світла Божого, любові Його, – все далі і далі зменшувалось в серцях людських. Тому було зроблено наступний крок від Бога – це прихід Ісуса Христа, Спасителя нашого, який роз’яснив людству як треба жити, що треба робити. Тобто, Він прийшов в цей світ, дав людству знання, відкрив шлях для спасіння людських душ, і віддав Своє життя за цей світ. Заради всіх нас, що є присутні тут, за майбутні наші покоління. Але ми знаємо, що Він виконав Свою місію. Він виконав свою місію і повернувся в Царство Небесне щоб правити нами, нашими душами, усім Всесвітом, щоб бути там, де вкаже Йому Отець Небесний.
Але, як ми пам’ятаємо з Євангелії, Господь говорив апостолам, щоб вони зібралися разом, чекали і буде їм обіцянка небесна – це сходження Духа Святого. Також про це ми слухали сьогодні Діяння апостолів (Дії, II:1-11), як на них сходив Дух Святий. І ми маємо розуміти, що Господь Бог людству через них подарував ключі від Царства Небесного, від світла Божого.
І кожна душа, яка вірує в Ісуса Христа, вірує в спасіння, в саме суть спасіння, в те, що може отримати його – вона цією вірою як маленьким ключиком відкриває двері до Царства Небесного. Хто на одинці в своєму домі, хто в церкві з великою кількістю людей, але відкриває, намагається це робити. У деяких ці ключики поржавіли вже, але все ж таки вони є. І якщо ми користуємось всіма можливостями, які нам дає Господь, – тобто всіма дарами, які нам дає Господь, – то ми тоді починаємо відчувати сутність цього світу, відчуваємо що є правильним, що є неправильним. Ми можемо прийняти любов Господню Божу, розчинитися в ній, наповнити нею своє серце. Але вона має бути мудра. Не тільки любов прийняти від Бога, але на додачу і мудрість, щоб любов була мудра, щоб ми знали як її використати в цьому світі.
Тому я просто прошу вас, – людей, які є тут, які є поза межами нашої церкви, – не нехтувати дарами Духа Святого, які сходять на нас через апостолів, через Господа Бога, уміти відкривати своє серце – двері своєї душі, щоб сприйняти Боже світло, Боже провидіння, Божу ласку для свого життя.
Спаси вас Господи.
