Історія свята

Свято Різдва Пресвятої Богородиці є одним з дванадцяти головних християнських свят, яке встановлене на честь народження Пресвятої Богородиці — Матері Ісуса Христа.

У Новому Завіті міститься мало відомостей про земне життя Пресвятої Богородиці і нічого не сказано про Різдво Марії та Її батьків. Про подію, на честь якої встановлене свято, нам відомо з апокрифічної Євангелії Якова (ІІ ст.). У цій розповіді, яка стала частиною Священного Передання, у благочестивої сімейної пари з Єрусалима — Якима та Анни, довгий час не було дітей.

Одного разу у велике свято Яким пішов у храм принести жертву. Священик, довідавшись, що Яким бездітний, не дозволив йому це зробити. Присутні євреї почали сміятися над ним і ображати його. Це так засмутило Якима, що він не захотів повертатися додому, а відправився в пустелю, де паслися його стада. Тут в молитвах Богу він дав обіцянку доти не їсти, не пити і не повертатися додому, поки Бог не почує його молитви.

Анна, дружина його, була в цей час вдома. Почувши про те, що сталося з її чоловіком у храмі, вона почала ще старанніше молитися Богу і дала обіцянку віддати дитя на служіння Господу, якщо Йому завгодно буде почути молитву їхню. Вона ходила по саду і ридала, і тут помітила гніздо горобця на гілці лавра. Анна вигукнула: «Кому можу уподібнити себе? Хто дав мені життя, що така проклята я перед синами ізраїльськими? Вони насміхаються наді мною та ображають мене, і вигнали з Храму Господнього! На сором! Кому уподібню себе? Я не можу порівнятися з птахами небесними, бо птахи плідні перед Тобою, Господи. Не можу порівнятися ані з тваринами земними, бо вони плідні. Я не можу порівнятися з морем, бо воно наповнене рибами, ні з землею, бо вона дає плоди в часи свої і благословляє Господа».

І тоді з'явився в саду Ангел Господній, який промовив: «Анно, Бог почув молитву твою: ти зачнеш і народиш, і буде славний у всьому світі рід твій». Таке ж бачення було і Якиму. Він поспішив додому, обіцяючи принести в жертву десять овець, дванадцять тельців і сто козлів. Після цієї благої звістки Яким і Анна зустрілися біля Золотих воріт Єрусалима:

І ось Яким підійшов зі своїми стадами, і Анна, що стояла біля воріт, побачила, як наближається Яким, і, підбігши, обійняла його, і промовила: Знаю тепер, що Господь благословив мене: будучи вдовою, я тепер не вдова, будучи безплідною, я тепер зачну! І Яким в той день знайшов спокій у своєму домі. (Євангелія Якова 4:7-8)

По цьому Анна зачала. Як сказано у Євангелії, «пройшли належні їй місяці, і Анна в дев'ятий місяць народила». Народження Марії принесло радість не лише Її батькам, а й усім людям, бо Вона була призначена Богом бути Матір'ю Сина Божого, Спасителя світу. Свою Пресвяту Дочку батьки шанували йоберігали як зіницю ока, пам'ятаючи, що про неї сказав Ангел. Коли Їй виповнилося три роки, вони привели Марію до храму і за обіцянкою присвятили Богу.

Незабаром після того Яким помер, вісімдесяти років від роду. Тоді вдова його залишила Назарет і переселилася в Єрусалим, де жила біля доньки, невпинно молячись у храмі до самої смерті своєї. Вона померла через два роки після чоловіка свого в глибокій старості.

Традиції свята

Як і інші Богородичні свята, установлення Різдва Пресвятої Богородиці відноситься до порівняно пізнього часу. Офіційне запровадження цього свята у Візантійській імперії приписують імператору Маврикію.

Перша згадка про свято Різдва Пресвятої Богородиці зустрічається в V ст. на Сході у святого Прокла, архієпископа Константинопольського (439-446), а на Заході — папою Геласією (492-496). Свято виникло, напевне, в грецькій церкві, а потім поширилося в Римі та його дочірніх церквах. Про нього згадують також св. Іван Златоуст, св. Августин Блаженний.

Незважаючи на згадку про Різдво Богородиці в латинських джерелах VII ст., свято не було поширеним на Заході і не мало святкової служби аж до XII - XIII ст. Лише на Ліонському соборі (1245) папа Інокентій IV зробив свято обов'язковим для всієї західної Церкви, а папа Григорій XI (1370—1378) встановив для свята піст і особливу службу літургії.

У народі з цим святом пов’язано чимало традицій. Вважалося, що до цього дня повинен бути зібраний увесь урожай. Тому на Різдво Пресвятої Богородиці припадало і свято Врожаю. Чим більший урожай зібрали люди, тим довше тривало свято. Від трьох днів до двох тижнів могло відбуватися святкування. У ці дні було прийнято ходити один до одного в гості, пригощати стравами, приготованими з нового врожаю. І чим хлібосольніший буде стіл, тим кращий урожай вродить у наступному році. Таким чином наші пращури намагалися задобрити природу, щоб наступний рік був не гіршим, ніж цей.

Серед людей поширений вислів: віруючий молиться - Богородиця посміхається. У це свято в народі було прийнято молитися Пресвятій Богородиці. Особливо цей день шанують бездітні батьки, просячи в Божої Матері заступництва та благословення від Бога на продовження роду. Вважалося, що ні одна молитва, промовлена в цей день, не залишиться без уваги. Хоча, слід зазначити: Матінка Божа почує прохання про допомогу у будь-який день, бо вона є Заступницею і Покровителькою усіх християн, усіх Божих дітей.

Божественна суть свята

Пресвята Діва Марія народилася в той час, коли люди дійшли до такого морального занепаду, при якому їхнє духовне відродження здавалося вже неможливим. Кращі уми тієї епохи усвідомлювали і часто відкрито говорили, що Бог повинен зійти у світ, щоб виправити віру і не допустити погибелі роду людського.

Архангел Гавриїл приніс Якиму та Анні радісну звістку: молитви їхні почуті Богом і в них народиться Преблагословенна Донька Марія, через Яку буде дароване спасіння усьому світу. Пресвята Діва Марія через Свою чистоту і чесноти стала живим храмом Божим. Церква у святкових піснеспівах називає ЇЇ «Небесними Дверима, що вводять Христа на землю для спасіння душ наших».

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці Діви Марії святкується Церквою як день всесвітньої радості. У цей світлий день, на рубежі Старого і Нового завітів, народилася Преблагословенна Діва Марія, яка за Божественним промислом послужила таємниці втілення Бога Слова, стала Матір'ю Спасителя світу, Господа нашого Ісуса Христа.

Народження Божої Матері ознаменувало час, коли почали виконуватися великі та втішні обітниці Божі про спасіння роду людського від рабства диявола. Ця подія наблизила до землі Царство Боже, царство істини, благочестя і безсмертного життя.

Особливості святкування в православній Церкві

Різдво Пресвятої Богородиці відзначається в православ'ї 21 вересня. Варто зазначити, що новий церковний рік починається саме в цей день.

Історія Нового Заповіту починається з народження дівчинки в сім'ї Якима та Анни. Марія - це дар Божий людству, через яку у світ прийшов Спаситель Ісус. Тому це свято є одним з найзначиміших серед усіх Богородичних свят, бо через народження цієї величної духовної постаті Бог знову проявляє свою безмежну любов до нечестивого людства, яке заблукало в пітьмі гріховності.

Ми можемо запитати: чому Слово Боже не втілювалося на землі впродовж століть, спостерігаючи за стражданнями роду людського?

Тому, що не було на землі Тієї, Яка могла б стати достойним вмістилищем Бога Живого.

Промисел Божий, всі надії людства спрямовані до цього дня - початку нової сторінки в історії спасіння людства.

І в цей день ми підносимо свої молитви до Пресвятої і Преблагої Владичиці нашої Богородиці з вдячністю та благанням допомогти нам унаслідувати радість присутності Бога в нашому житті. Ми докладаюємо зусиль, маючи за приклад Її життя, щоб називатися дітьми Божими, які унаслідують Царство Небесне.