У січні 2009 року, якраз на Святвечір, у храмі Преображення Господнього, що на Осокорках, відбулося перше богослужіння. Зазвучало Слово Боже для спраглих за ним душ у ще одному куточку древнього Києва. І возвістило, що, попри всі атеїстичні перешкоди, воскресає одвічне прагнення людей до пошуку Істини, до душевного спокою, миру, любові – до життя в гармонії з Творцем.
У Києві є багато прекрасних храмів, серед них Софійський собор, мозаїки якого є перлиною світового мистецтва. Зведений ще за часів Ярослава Мудрого, він нині, як і Києво-Печерська лавра внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Є величні церкви 16-18 століть і чимало культових споруд, збудованих уже в незалежній Україні. Їхня архітектура і внутрішнє оздоблення вражають своєю витонченістю, надзвичайною майстерністю, багатством і довершеністю форм.
Та Храм Преображення Господнього – стрімка білосніжна будівля, увінчана блакитно-золотим скляним куполом, – хоч скромне, та все ж рідкісне творіння XXI віку. У чому ж його винятковість? У чому неповторність і міць? Чим він так дорогий сотні людських сердець?
Незвичайний цей храм тим, що не будівельники на замовлення зводили його, а прості люди – за покликом власного серця. Напевно, у наш прагматичний вік комусь ці люди видавалися дивними – не торговельний центр чи розважальний заклад будували ж. Та не аномалія це, а якраз дуже природний потяг – горнутися серцем до Бога і зводити храми – Його оселі на землі. Адже релігійність – одна із найвизначальніших рис українського характеру. І коли бездуховність заполоняє безжально весь життєвий простір – треба ж цьому протистояти!
Тому й виник задум на власні кошти власноруч звести з любов’ю храм, який буде і місцем щирої колективної молитви, і прихистком для душ, що, заблукавши по життю, потребують слушної поради, і осередком для високих починань в ім’я України.
Однодумці – це велика сила, а коли вони керовані Духом Святим – то надзвичайна сила, здатна творити дива. Усього три роки знадобилося, щоби була збудована така краса. І не так просто повірити, що ця солідна і досконала споруда зведена не будівельниками, а вірниками – людьми різних професій. Не приходили – прибігали, вилучаючи вільну годину, на будівництво, як на свято. Вкладали не тільки власні кошти, власний час і власні сили, але й теплоту душ – тому легко й опановували будівельні спеціальності і ставали фахівцями своєї справи. Лише облицювальні роботи, монтажні роботи даху і куполу виконували спеціалізовані фірми.
І поки виростав серед садків на Осокорках храм Преображення Господнього, преображалися духовно самі зодчі. Кожен по-своєму: хтось навчився не вагаючись ділитися з ближнім, хтось – бути чуйним і уважним, комусь удалося наступити на горло власній гордині, а дехто з полегшенням подолав багаторічний страх висоти, безстрашно і натхненно працюючи під самісіньким куполом. А найголовніше – усі здобули безцінний досвід і збагнули одну давню істину:немає вищої насолоди, ніж насолода творити, ніж у злагоді і єднанні служити Богові. І яке то щастя, забувши земну суєту, – знайти годину для душі і молитися Господу в храмі, де кожна цеглинка зігріта теплом твоїх рук і наповнена любов’ю до світу.
Храм Преображення Господнього виростав на міцному фундаменті віри із чистих помислів вірних Богові людей, а не з меркантильних міркувань чи шахрайських задумів. Тому свято віримо, що ніяка духовна шашіль не заведеться в ньому. Тож хай лунає тут світла, щира молитва за мир і злагоду на рідній землі, хай дзвенить радісний сміх дітей, які охоче пізнають Бога. Хай єднаються в Божій любові серця для довгого і щасливого подружнього життя, щоби міцними сім’ями укріплювалася держава. І хай Господь благословить фундаторів храму цього і надихне їх на нові, угодні Богу діла.